Парламент Німеччини надав дозвіл Бундесверу на придбання п’яти реактивних систем PULS, які виробляються в Ізраїлі, замість GMARS, що розробляли спільно Lockheed Martin з США та Rheinmetall з Німеччини.
Цей крок свідчить про те, що Німеччина обирає ракетні системи ізраїльського виробництва, як зазначає портал Defense News. Водночас, ми в Defense Express хочемо акцентувати увагу на тому, що якщо Бундесвер обрав ізраїльський PULS замість американської розробки, це ставить питання про те, як Армія США буде діяти в Європі.
Спочатку нагадаємо основні моменти. Система GMARS є, по суті, модернізованою версією HIMARS, перше представлення якої відбулося під час Eurosatory 2024, і яка здатна запускати навіть масові далекобійні крилаті ракети JASSM.
Щодо дозволу на придбання PULS, йдеться, ймовірно, про його локалізацію під назвою EuroPuls, що вперше була представлена на Eurosatory 2024. Цей проект розробляли спільно KNDS та ізраїльська Elbit Systems, і він має можливість запуску різних типів далекобійних ракет, а також дронів-камікадзе. Про обидві системи ми вже згадували у наших публікаціях.
Варто зазначити, що наразі йдеться про невелику закупівлю – всього п’ять систем PULS за 65 мільйонів євро, що становить 13 мільйонів євро за одну систему, і, очевидно, без супутнього боєкомплекту. На цьому фоні автори Defense News роблять зауваження, що Бундесвер, можливо, звернеться до європейських виробників для поповнення запасів ракет для своїх РСЗВ.
На перший погляд, може здатися, що закупівля лише п’яти систем PULS для Бундесверу є незначною подією, особливо якщо порівняти з даними The Military Balance 2024, згідно з якими на початок минулого року німецька армія мала 38 систем M270 MLRS.
Однак, з іншого боку, замовлення Німеччини на п’ять установок PULS лише підкреслює тенденцію, за якою ці системи фактично "наступають на п’ятки" HIMARS за обсягом замовлень у Європі.
Таким чином, "наступання на п’ятки" HIMARS ізраїльською системою PULS, зокрема, може призвести до розбалансування в сегменті керованих реактивних снарядів, які використовуватимуть європейські країни НАТО в своїх РСЗВ.
Це також піднімає питання про те, наскільки стійкими є виробничі ланцюги озброєння для західних країн, особливо в умовах постійної загрози з боку РФ.