Спочатку в соціальних мережах з'явилися відео, що демонструють прохід великої кількості техніки російського виробництва в Малі. На перший погляд це виглядало як надто "розкішний" подарунок африканському сателіту Кремля, особливо на фоні того, що російські війська в боях проти ЗСУ змушені використовувати навіть "джихад-мобілі".
Пізніше з’явилося важливе уточнення від блогу bmpd рашистського "Центра анализа стратегий и технологий", у якому стверджується, що це була колонна техніки "Африканського корпусу" Міноборони РФ. У цій колонні було зокрема сім Т-72Б3, п’ять БМП-3 та понад півсотні бронемашин інших типів, що значно перевищує попередні оцінки.
Варто нагадати, що під вивіскою "Африканський корпус" ховається реінкарнація підрозділів ПВК "Вагнер", які нині під прямим управлінням Міноборони РФ продовжують свої операції на Африканському континенті. Мова йде не лише про вже згадане Малі, але й про Лівію.
Слід зазначити, що лише в цій колонні рашисти змогли зібрати масив техніки, чисельність якої цілком еквівалентна або навіть перевищує збройні сили Малі.
Орієнтуючись на дані довідника The Military Balance 2024, на початок минулого року армія Малі, що налічує 19 тисяч "багнетів", мала в своєму розпорядженні лише два ПТ-76, п’ять БРДМ-2, 63 бронетранспортери різних типів та 274 колісні бронемашини; по артилерії – заявлено наявність понад 30 одиниць гаубиць Д-30 та БМ-21 "Град".
Водночас загальна чисельність військ РФ, які наразі перебувають у Малі, а також кількість техніки та озброєння, що може мати "Африканський корпус", у відкритих джерелах відсутня.
Можемо відзначити цікаву логіку дій рашистів, завдяки якій вони змогли створити перевагу в деяких сегментах озброєнь над країною, в якій ведуть операції, що також вигідно з точки зору економічних ресурсів для ведення війни проти України.
Крім того, рішення відправити до далекого Малі бронегрупу з семи танків, п’яти БМП, семи БТР та 50 колісних бронемашин різних типів може виглядати цілком раціональним для самих росіян. Наприклад, таку ж кількість бронетехніки російські загарбники на Сході України можуть втратити максимум за пів тижня боїв проти ЗСУ.
Проте це знову піднімає питання про пріоритети, якими керуються росіяни у використанні та розподілі бронетехніки для реалізації своїх воєнно-політичних цілей.