Віцепрезидент Міжнародної фінансової корпорації розповів про «швидке відновлення України»

Для швидкого відновлення України потрібний чіткий пріоритет плану реформ, який створить робочі місця та залучить приватний капітал, каже віцепрезидент Міжнародної фінансової корпорації з Європи, Латинської Америки та Карибів Альфонсо Гарсія Мора.

В інтерв’ю Українській службі Голосу Америки Мора висловив оптимізм щодо того, що Україна здатна залучити 200 мільярдів доларів приватних інвестицій та відзначив надзвичайний темп реформ, який взяв український уряд навіть під час війни, а також розповів про те, які галузі стануть визначальними для майбутнього України.

Міжнародна фінансова корпорація, що входить до групи Світового банку, втілює пакет допомоги Україні обсягом 2 мільярди доларів на підтримку приватного сектору.

Інтерв’ю відредаговане для ясності та плинності.

Понад третину коштів для відбудови, майже 200 мільярдів доларів Україна може отримати від приватного сектору

– Щоб відбудувати Україну потрібно майже півтрильйона доларів. Якою буде роль приватного сектору у відбудові?

За останніми оцінками Світового банку, 486 мільярдів доларів потрібно, щоб відбудувати і відновити Україну

– Справді, за останніми оцінками Світового банку, 486 мільярдів доларів потрібно, щоб відбудувати і відновити Україну. Це надзвичайно багато. Це більш ніж вдвічі більше за ВВП України до вторгнення, і тому таку суму абсолютно неможливо залучити від інших держав, бо це два ВВП. Тому приватний сектор має зіграти роль. Не лише тому, що це важливо, але і тому, що державний сектор не здатний це зробити.

У МФК ми оцінили, що третину цього обсягу може профінансувати приватний сектор, тобто близько двохсот мільярдів доларів. Але щоб це зробити, треба провести критично важливі реформи, щоб відкрити для інвестицій ті галузі, в які зараз приватним компаніям важко зайти.

Україна за цей рік затвердить 230 різних реформ в межах програми ЄС, Світового банку, МВФ

– Що потрібно, щоб приватний сектор інвестував ці кошти?

– Це залежить від галузі, бо економіки велика, складається з різних галузей, у кожної свої питання, які можуть перешкоджати приходу приватних компаній. Це якщо дивитись лише на реформи. Також потрібне фінансування і бажання брати на себе ризик. Але щодо реформ.

Ми визначили реформи, необхідні для кожної галузі, на додаток до тих дивовижних речей, які вже робить український уряд. Лише одна цифра – цього року Україна затвердить 230 реформ в межах програми вступу до Європейського союзу або програм бюджетної підтримки Світового банку, МВФ та інших.

Це величезна кількість реформ, які вже втілює уряд України. Я не бачив такої країни в світі, яка б провела стільки реформ за такий короткий час

Це величезна кількість реформ, які вже втілює уряд України, і маємо привітати його з цими зусиллями. Я не бачив такої країни в світі, яка б провела стільки реформ за такий короткий час.

Критично важливими галузями є такі, як енергетика. Українці страждають через бомбування енергостанцій. Потрібна буде величезна відбудова всієї енергопотужності в Україні. Тут потрібні різні реформи, які уряд вже веде, наприклад, щоб забезпечити ринкову конкуренцію. Або тарифи. Зараз тарифи (ціни для населення – ред.) покривають лише 50% видатків на виробництво енергії. Тому буде важко фінансувати проєкт, де тариф не компенсує витрати на виробництво і надання послуг.

Третє – відновлювана енергетика, створення більш конкурентного процесу енергопостачань.

Потрібно подивитись, де державні компанії не дають можливості приватним компаніям працювати

Щодо житла. Потрібно створити ринок іпотеки, який дасть можливість різним верствам населення купувати житло в кредит. Це включає реформу вилучення застави. Якщо кредит пішов не туди, потрібно оптимально вилучити заставу.

Різні реформи для різних галузей, але є дві спільні і критично важливі. Це реформа державних підприємств. Потрібно подивитись, де державні компанії не дають можливості приватним компаніям працювати, зробити ці галузі більш конкурентними та впустити приватний сектор. Це ключове.

Друге – важливо мобілізувати капітал через публічно-приватні партнерства, відповідний законопроєкт скоро схвалить парламент. Це важливо, бо потрібно об’єднати найкраще від держави та приватного сектору, щоб це працювало.

Важливо мобілізувати капітал через публічно-приватні партнерства

– Чи можуть інвестори прийти до України навіть до закінчення війни, коли немає «парасольки» НАТО, щоб захистити інвестиції?

– Таких небагато, і це правда, або не так багато, як буде після завершення російського вторгнення до України, але певний інтерес й певні інвестиції є. МФК інвестувала понад мільярд доларів за минулі 18 місяців в різні галузі, пов’язані з агробізнесом, високими технологіями, малими підприємствами. Є ініціативи та зацікавленість. Звичайно, інвестують більше у західній частині країни, а не на сході. Інвестиції також йдуть переважно компаніям, які вже мають майно, що може бути гарантією.

Правда і в тому, що багато інвесторів чекають на завершення конфлікту.

– Як ви сказали, є декілька галузей – рушіїв економіки. Спецпредставниця США з економічного відновлення Пенні Пріцкер визначила шість таких галузей: аграрний сектор, енергетика, оборона, технології, сталь та критичні мінерали. Чи збігається це з вашим баченням?

– Однозначно енергетика, точно агробізнес, бо він важливий не лише для України, а і для продовольчої безпеки в світі. Третє – це транспорт. Треба збільшувати зв’язок країни із зовнішнім світом. Це буде ключовим для відбудови.

Потрібен ринок житла

Також важливе житло. Це буде дуже важливо для тих, хто втратив свої домівки, але і для тих мігрантів, які можуть повертатися до України. Потрібен ринок житла, який може сприйняти цю потенційну імміграцію назад до України. Ринок житла важливий, бо йдеться не лише про будівництво, але і будівельні матеріали, ланцюг постачань довгий.

Спільний знаменник цього всього – малі та середні підприємства. Як їх підтримати? Саме вони найбільше постраждали, і їхні можливості отримати фінансування від великих банків обмежене. Тому хочу вам розповісти про ініціативу, яку ми маємо з деякими банками – це розподіл ризику. МФК бере на себе частину ризику, коли банк дає позику малому чи середньому підприємству 50/50. Ми говоримо: ви берете 50% ризику, ми – решту 50%. Це «парасолька» гарантій для кредитів малим підприємствам. Це добре працює, бо це не проблема ліквідності. В Україні ліквідність є. Проблема – як ці гроші дати тим галузям, які рухають економіку.

– Цікаво, що ви кажете, що в Україні є ліквідність. Тобто у банків є гроші?

– Ліквідність є. Проблема – ризик. Кредитний ризик – це абсолютно нормальна річ. Банк має ліквідність, бо люди розміщують в ньому депозити. Якщо ви – вкладник, то хочете, щоб банк давав кредити, які повертатимуть, щоб ви могли свій депозит забрати. Банки хочуть давати кредити, але обережно, бо банки відповідають перед вкладниками. Тому МФК та інші розподіляють тягар ризику, щоб ті давали кредити, але не ризикували депозитами.

– МФК допомагає українцям, які полишили країну і живуть в Грузії та інших країнах. Чи повернуться українці на Батьківщину, коли ситуація стабілізується?

– Ніколи не знаєш, бо якісь родини залишаться в інших країнах. Я думаю, що кожен українець хотів би повернутись до своєї країни. Скажу як іспанець, багато років у нас була диктатура і багато людей поїхало. Хтось повернувся, хтось – ні, але навіть якщо не 100% з них повернуться, треба створити умови для повернення, бо це дуже важливо для трудової сили, для відбудови. Щоб мігранти хотіли повернутись, потрібні робочі місця, щоб економіка була динамічною і зростала, щоб люди повертались за роботою. Саме тому план росту та відбудови критично важливий, бо треба, щоб це була модель працемісткого зростання, яка справді створює можливості для тих, хто поза Україною.

– МФК інвестувала понад мільярд доларів в українські проєкти. Якими є пріоритети на майбутнє?

– Одна зі справді цікавих галузей, яка може привабити значні інвестиції, – це цифрові технології. 40% компаній в Україні, згідно з нашим дослідженням, почали використовувати цифрові технології для бізнесу. І це порівняно з тим, що вони робили до вторгнення. Ці компанії ведуть бізнес по-новому, їм потрібне фінансування.

– В червні планується велика конференція з відбудови України в Німеччині. Чого ви очікуєте від неї?

– Ми це проводимо щорічно. Я вже був у Лугано.

Минулого року – в Лондоні, було проміжне засідання в Парижі.

Є дві-три важливі речі в цьому.

Перше – це допомогти уряду України визначити пріоритети, почути від них, що вони думають. Міжнародну допомогу треба організувати із найбільшим результатом, це нелегко, бо йдеться про півтрильйона на відбудову.

Друге – потрібне змішане фінансування. Такі програми є у МФК в інших країнах світу. Дуже важливо, що на кожен долар, який ми отримуємо від нашого донора, – а це обмежені кошти, бо зрештою це кошти платників податків цих країн, – ми маємо каталізувати приватні інвестиції.

Потрібно домовитись про реформи. Міжнародна спільнота має співпрацювати з урядом України і допомогти вибудувати пріоритети реформ, які матимуть найбільший вплив на відбудову. Добре, що міжнародна спільнота зацікавлена, і я переконаний, що у разом ми зробимо це відновлення швидким.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.

«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.